Імплантація зубів у похилому віці: на що звернути увагу

Коротка відповідь – так. Але ця процедура має свої особливості залежно від віку. Встановлення імпланта 30-річному пацієнтові та імплантація зубів після 70 років – це різний рівень надання медичної допомоги з погляду ризиків.

У людей похилого віку процес вживлення імпланта та  його зрощення з кісткою (остеоінтеграція) відбувається гірше, ніж у молодих людей. На те є кілька причин:

• Імунітет. У людей похилого віку імунна система слабша, ніж у молодих. Стан захисних властивостей організму безпосередньо впливає на швидкість загоєння та відновлення після операції.
• Стан кісткової тканини. З роками кістки стають більш крихкими (остеопороз) та менш щільними. Для успішної імплантації важлива наявність достатньої кількості кісткової тканини у щелепі.
• Анестезія. Літні пацієнти потребують більш інтенсивної анестезії, оскільки з віком погіршується чутливість до знеболювальних препаратів.
• Згортання крові. Перед будь-яким втручанням завжди робиться аналіз на згортання. З роками ймовірність наявності таких проблем збільшується. Це потрібно враховувати лікарю.

Виходячи з вищевикладених обмежень, імплантація зубів у похилому віці потребує особливого ставлення.

Список протипоказань щодо імплантації стандартний для пацієнтів будь-якої вікової категорії. Інша річ, що серед літніх ймовірність наявності протипоказання незрівнянно вища, ніж у молодих.

Якщо людина старша 55-60 років зважилася на імплантацію, їй потрібно враховувати деякі умови:

• Частіше ходити на прийом до лікаря. Після встановлення імпланту пацієнти регулярно відвідують лікаря для динамічного спостереження. Літнім пацієнтам це доведеться робити частіше.
• Більше обстежень. З роками зростають ризики ускладнень. Тому перед проведенням імплантації важливо пройти ретельну діагностику.

Розглянемо особливості імплантації зубів за наявності найпоширеніших захворювань, що виникають у літньому віці:

• Серцево-судинні захворювання. Імплантація протипоказана для людей, які нещодавно перенесли серцево-судинну катастрофу (наприклад, інфаркт). Також процедура протипоказана для людей із тяжкими формами захворювань серця. Під час імплантації (і в період приживлення) дуже важливо стежити за тиском та роботою серця. Наприклад, під час високого тиску зростає ризик кровотечі.Тому попередньо гіпертонікам слід нормалізувати показники артеріального тиску.
• Діабет. Раніше діабет вважався протипоказанням щодо імплантації зубів. Однак, сьогодні це вже не так. За умови належного контролю за рівнем глюкози у крові та/або інсуліну, імплантація під час цукрового діабету не протипоказана. Контроль рівня цукру – умова для нормального загоєння ран.
• Остеопороз. Найчастіше остеопороз розвивається у жінок у період менопаузи. З огляду на гормональні перебудови організм втрачає багато кальцію. Це призводить до пухкості кісток та знижує міцність зубів. У цьому разі перед імплантацією доцільне нарощування щелепної кістки.

Існують два методи імплантації – класичний та з негайним навантаженням. Останній також називають миттєвою імплантацією. Її зміст в тому, що на встановлений імплант відразу встановлюється абатмент із тимчасовою коронкою.

Для пацієнтів похилого віку переважними є варіації миттєвої імплантації. Зокрема, імплантація All-on-4, в якій можна відновити 4 і більше втрачених зубів. Ця технологія дає змогу навіть відновити весь зубний ряд — на 4 імплантах потім кріплять протез.

Інші варіанти імплантації (зокрема, класична з періодом очікування кілька місяців) також не протипоказані для людей похилого віку. Доцільність їхнього застосування вирішується  індивідуально.

Після встановлення імпланта важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря. Насамперед — це ретельне дотримання гігієни ротової порожнини. Це особливо важливо у перші дні після імплантації, коли зберігаються високі ризики занесення інфекції. Для запобігання такому сценарію пацієнту призначають антибіотики. Больові відчуття після імплантації усуваються знеболюючими препаратами.