Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба

Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) — це парний суглоб, що з’єднує нижню щелепу зі скроневою кісткою черепа. Він є одним із найскладніших в організмі людини, адже може виконувати широкий діапазон рухів — відкривання, висування, обертання та зміщення щелепи вбік. Завдяки цьому ми можемо жувати, говорити, ковтати й навіть виражати емоції через міміку.

СНЩС має складну анатомію. Він складається з:

• суглобової головки нижньої щелепи;
• суглобової ямки;
• міжсуглобового диска;
• суглобової капсули та зв’язок;
• м’язів (скроневого, жувального, крилоподібних).

Основна функція СНЩС полягає у рухливості нижньої щелепи під час жування, мовлення та ковтання. Крім того, суглоб виконує амортизаційну роль. Хрящовий диск і капсула пом’якшують тиск і захищають кісткові структури від перевантаження.

Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба може мати багато проявів, через що її не завжди легко розпізнати. Часто симптоми маскуються під інші захворювання, наприклад, невралгію, отит або мігрень. Тому встановити точний діагноз може лише лікар після клінічного огляду, аналізу медичної історії та, за потреби, рентгенологічного або КТ-дослідження.

Найпоширенішими симптомами дисфункції СНЩС є:

• постійний або періодичний біль у ділянці щелепи, вух, скронь чи шиї;
• головний біль, схожий на мігрень;
• відчуття тиску за очима;
• клацання чи хрускіт під час відкривання або закривання рота;
• дискомфорт чи біль під час жування, розмови або позіхання;
• обмеження руху нижньої щелепи;
• слабкість або втома м’язів обличчя, особливо після тривалого жування.

Іноді ці прояви з’являються поступово й здаються незначними. Проте з часом вони можуть прогресувати та призводити до хронічного болю чи асиметрії обличчя. Якщо ви відчуваєте подібні симптоми, зверніться до спеціаліста для лікування дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба.

Діагностика захворювань скронево-нижньощелепного суглоба є складним процесом, оскільки симптоми часто схожі на прояви інших патологій. Для точної постановки діагнозу лікар:

• Збирає анамнез. Пацієнта розпитують про характер болю, його тривалість, фактори, що посилюють дискомфорт, та наявність травм. Також враховується історія супутніх захворювань опорно-рухового апарату та стресових станів, які можуть провокувати м’язову напругу.
• Проводить загальне клінічне обстеження. Лікар оцінює симетрію обличчя, амплітуду рухів нижньої щелепи, наявність болю чи клацань при відкриванні рота, а також проводить пальпацію жувальних м’язів для виявлення гіпертонусу чи спазмів.
• Виконує внутрішньоротове обстеження. Проводиться діагностика зубів, а також оцінюється прикус, центр оклюзії, наявність передчасних контактів або патологічного стирання зубів.
• Проводить рентгенологічну діагностику. Залежно від клінічної ситуації може бути проведена ортопантомографія, транскраніальна рентгенографія, комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) тощо.
• Виконує додаткові функціональні дослідження. Для оцінки координації рухів щелепи та активності м’язів може проводитися аксіографія, електроміографія та аналіз моделей щелеп в артикуляторі.

Комплексна діагностика дозволяє точно виявити захворювання скронево-нижньощелепного суглоба й скласти індивідуальний план лікування, спрямований на усунення симптомів і відновлення нормальної функції СНЩС.

Залежно від отриманих результатів досліджень лікування дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба може бути:

• Консервативним. Застосовуються спеціальні знеболювальні та протизапальні ліки, а також ортодонтичні конструкції (суглобова шина, капа) для зниження навантаження на суглоб та відновлення його функції.
• Реконструктивним. Коригується прикус та проводяться ортодонтичні процедури для відновлення нормальної функції суглоба і запобігання його подальшому пошкодженню.
• Хірургічним. Проводяться артроскопічні операції або виконується ендопротезування суглоба для відновлення рухливості СНЩС у разі серйозних ушкоджень чи дегенеративних змін.