Видалення радикулярної кісти

Радикулярна, або кіста кореня зуба – це патологічна зміна кісткової тканини верхньої або нижньої щелепи, викликане хронічним запаленням періапікальних тканин зуба. Це найбільш поширена кіста черепно-лицеової області – понад 98% від усієї кількості випадків.

Радикулярна кіста у дітей та дорослих розвивається з грануляційної тканини, що утворюється при хронічному запаленні верхівки кореня зуба. Цей процес призводить до утворення порожнини кісти, заповненої рідиною, що замінює кістку вкритою багатошаровим плоским епітелієм і оточеною капсулою зі сполучної тканини.

Щоб уточнити поняття радикулярної, або периапікальної кісти, необхідно пояснити особливості її локалізації. Корінь зуба – це частина зуба, яка знаходиться всередині щелепної кістки, а вершина кореня є кінцевою частиною, самою вузькою та віддаленою від коронки зуба. В корені є кореневий канал, через який проходять нерви і судини, що живлять зуб.

Периапікальними тканинами є всі тканини, що оточують корінь зуба, розташовані всередині кістки, тобто періодонт, кореневий цемент і альвеолярна кістка щелепи.

У початковий період радикулярна кіста, що міститься в зубі розвивається безсимптомно. Раннє виявлення зміни зазвичай відбувається випадково під час рентгенографії. На більш пізній стадії, коли кіста вже досягла значних розмірів, всередині щелепи утворюється потовщення, яке відчувається в порожнині рота. Під час пальпації причинний зуб зазвичай дає більш видимі симптоми, так як від його кореня кіста бере свій початок. Прогресуюча атрофія кістки призводить до того, що радикулярна кіста в щелепі росте вгору, створюючи зміни в порожнині носа та переміщуючи нижню носову пробку вгору. Гіперплазія кісти може викликати парестезії верхньої і нижньої ділянки губ, а також сильний біль в черепно-лицевій області.

Діагностика радикулярної кісти, що ґрунтується на фізикальному та рентгенологічному дослідженні. Найчастіше робиться пантомографічна та внутрішньоротова рентгенографія. На рентгенівському зображенні коренева кіста має вигляд порожнини з плавними обрисами, чітко відмежовані від навколишнього середовища. Коріння зубів, прилеглих до кісти, пошкоджені запаленням, що наростає. Кіста набуває сферичної форми в щелепі, а порожнина на верхівці кореня зуба сплющується. Використання магнітно-резонансної томографії допомагає точно визначити розмір і топографію кісти, а остаточним підтвердженням діагнозу є цитологічне дослідження вмісту аспірованого ураження та гістопатологічного дослідження фолікула кісти з оболонкою.

Кіста діаметром не більше 8 мм часто проходить консервативну терапію, що складається з ендодонтичної обробки новоутворення. Стоматолог робить в кісті прокол для забезпечення відведення рідини через канал зуба, що надалі дає змогу зберегти причинний зуб.

Лікування великої радикулярної кісти може бути тільки хірургічним. Процедура зазвичай проводиться під місцевою анестезією щелепно-лицевим хірургом. Операція по енуклеації кісти зазвичай поєднується з резекцією або видаленням кореня причинного зуба. Великі кісткові дефекти, що виникають після енуклеації кісти, заповнюються матеріалом, а резецизоване ураження зазвичай передається на гістопатологічне дослідження для виключення наявності злоякісної пухлини.

Не видалена вчасно радикулярна кіста швидко зростає і досягає великих розмірів за 3-6 місяців, що може призвести до зміщення зубів, порушення лицьової симетрії і порушення прикусу. Стоншена кістка в місці запалення схильна до патологічних переломів, а вміст кісти може стати вдруге інфікованим, що загрожує важкими ускладненнями. Рідкісним ускладненням вважається перехід доброякісної кісти в злоякісне новоутворення, найчастіше плоскоклітинний рак.

Фахівці Центру Ізраїльської Стоматології практикують передові методики лікування радикулярної кісти нижньої чи верхньої щелепи, перевірені на особистому досвіді в кращих стоматологічних клініках Ізраїлю, Німеччини та США.