Як нарощують кістку зуба для імпланта
Провести успішну дентальну імплантацію неможливо без достатнього об’єму та щільності кісткової тканини, адже саме вона забезпечує стабільну фіксацію імпланта (титанового штифта). Проте не у кожного пацієнта ці параметри відповідають нормі. Річ у тому, що після втрати зуба кістка перестає отримувати фізіологічне навантаження й поступово атрофується. У таких умовах штучний корінь не має належної опори, що ускладнює або робить неможливим його встановлення. Так, сучасна стоматологія пропонує велику кількість імплантів різних форм, діаметрів і довжин, що дозволяє працювати навіть з обмеженим кістковим об’ємом. Однак у деяких клінічних ситуаціях цього недостатньо. То як укріпити кісткову тканину перед імплантацією? В таких випадках виконується остеопластика. Це хірургічна процедура, під час якої відновлюється об’єм кісткової тканини і тим самим створюється міцна основа для довговічної та надійної фіксації штучного кореня.
Натисніть, щоб запитати у ChatGPT, що важливого в цьому матеріалі
- 3695
- ~ 12 хвилин читання
- Дата публікації: 06.10.2023
- Дата останнього редагування: 23.12.2025
Даний матеріал не замінює консультації лікаря і не може бути використаний для встановлення діагнозу або лікування
Що таке остеопластика і коли потрібне нарощування кістки
Атрофія (резорбція) кісткової тканини (альвеолярного відростка) — один із найпоширеніших процесів, що відбуваються після втрати зубної одиниці. Це трапляється тому, що корінь зуба більше не передає жувальне навантаження на щелепу, через що кровопостачання у цій ділянці знижується, і альвеолярний відросток перестає отримувати необхідні поживні речовини. У результаті тканини поступово втрачають щільність і об’єм.
Найінтенсивніше резорбція відбувається у ділянці верхньої щелепи. Перші зміни можуть спостерігатися вже через 2–3 місяці після видалення зуба. На нижній щелепі процес атрофії зазвичай розвивається повільніше (від 6 до 12 місяців).
Залежно від напрямку та характеру втрати тканини розрізняють три основні види атрофії:
- Горизонтальна — зменшення ширини альвеолярного гребеня.
- Вертикальна — зменшення висоти альвеолярного гребеня відносно сусідніх ділянок.
- Комбінована — одночасне зменшення і ширини, і висоти альвеолярного гребеня.
Усі ці форми атрофії є показанням до процедури нарощування кісткової тканини. Але що таке остеопластика? Це операція, під час якої в ділянку дефіциту вводять спеціальний кістковозамінний матеріал (гранули або блоки), який стимулює регенерацію власної кістки пацієнта. Процес приживлення триває кілька місяців (у середньому 3–4), після чого можна переходити до імплантації.
Попри безпечність та високу ефективність остеопластики, вона має ряд протипоказань. Процедура не проводиться при:
- наявності гострих запалень у зоні втручання;
- тяжких системних та онкологічних захворюваннях;
- прийомі деяких медикаментів (наприклад, для лікування остеопорозу);
- проходженні променевої терапії;
- підтвердженій алергічній реакції на кістковий матеріал.
Саме тому перед нарощуванням кісткової тканини лікар обов’язково проводить діагностику. Частина протипоказань є тимчасовими, тому у деяких випадках рішення про проведення остеопластики приймається після підготовки або стабілізації стану пацієнта.
Чому руйнується кістка (атрофія): основні причини
Як уже зазначалося раніше, основною причиною руйнування кісткової тканини є втрата зубних одиниць. Втім, не лише це може спричинити резорбцію альвеолярного відростка.
Серед додаткових факторів виділяють:
- запальні та інфекційні процеси в порожнині рота (пародонтит, гранульоми, кісти);
- порушення кровопостачання кісткової тканини внаслідок серцево-судинних захворювань, вікових змін, діабету чи ендокринних порушень;
- патології прикусу, які змінюють напрям та розподіл жувального навантаження;
- травми щелепи, що порушують структуру альвеолярного відростка;
- системні захворювання, що впливають на стан кісткової тканини загалом;
- тривале носіння мостів або знімних протезів, які не забезпечують природного навантаження на кістку.
Методики нарощування кісткової тканини
Як нарощують кістку зуба для імпланта? У сучасній стоматології остеопластика може проводитися одним із чотирьох основних методів. Розглянемо їх докладніше.
Розщеплення кісткового гребеня
Метод застосовують у випадках недостатньої ширини альвеолярного відростка та тоді, коли планується встановлення двох і більше імплантів. Його суть полягає у створенні простору всередині кістки шляхом розщеплення її стінок. Процедура проводиться в декілька етапів:
- виконується клаптевий розріз ясенної тканини;
- проводиться поздовжній розріз альвеолярного відростка;
- поступово розширюється кістковий проміжок;
- у сформований канал встановлюються імпланти;
- вільний простір заповнюється аутогенним, синтетичним або біогенним кістковим матеріалом;
- поверхня закривається колагеновою мембраною;
- операційна зона ушивається.
До основних переваг такого методу відноситься можливість одночасного проведення остеопластики та імплантації, короткий період відновлення тканин та відсутність потреби у заборі власної кістки пацієнта. Однак така методика остеопластики проводиться виключно у випадках помірного обмеження ширини гребеня.
Пересадка кісткового блоку (блокова аугментація)
Цей метод застосовують у випадках значного дефіциту кісткової тканини. Процедура виконується наступним чином:
- виконується розріз ясен та формування ложа для трансплантата;
- проводиться забір власної кісткової тканини пацієнта (аутотрансплантат);
- кістковий блок встановлюється у підготовлену ділянку та фіксується титановими мікрогвинтами;
- поверх трансплантата встановлюється мембрана;
- на операційну ділянку накладаються шви.
Після проведення кісткової пластики таким методом імплантацію можна виконувати тільки через 6–12 місяців.
Спрямована кісткова регенерація (GBR)
Метод операції зі спрямованої регенерації застосовується при помірній атрофії альвеолярного відростка. Алгоритм проведення процедури наступний:
- проводиться розріз ясенної тканини;
- у ділянку дефекту встановлюється кістковий замісник;
- трансплантат закривається колагеновою мембраною;
- в зоні втручання накладаються шви.
Ключова перевага методу — відсутність необхідності забору власної кістки пацієнта, що робить процедуру менш травматичною. Але доказано на практиці, якщо зробити мікс з штучної кістки та аутокістки, то приживлення настає набагато швидше.
Синус-ліфтінг
Дана методика проводиться при імплантації верхніх зубів, особливо в області премолярів та молярів. Синус-ліфтинг особливо актуальний, коли висота кістки є недостатньою й під час протезування існує ризик ушкодження гайморової пазухи.
Розрізняють два методи синус-ліфтингу:
- Закритий — замісник кістки вводиться через ясенну лунку віддаленого зуба, найчастіше одночасно з установкою імплантату. Операцію рекомендують при висоті альвеолярного відростка 5–8 мм.
- Відкритий — проводиться при значній втраті кістки. Доступ до верхньощелепної пазухи здійснюється з щічної сторони. Подальша імплантація можлива приблизно через 6 місяців.
Підбір оптимальної техніки здійснюється індивідуально, з урахуванням анатомічних та клінічних особливостей пацієнта.
Як проходить процедура: ключові етапи
Нарощування кісткової тканини — це процес, який складається з двох основних етапів. Перший з них підготовчий. Його мета оцінити стан кістки, виявити можливі обмеження та сформувати індивідуальний план остеопластики. Він включає:
- комплексну діагностику (3D-КТ, аналізи, збір анамнезу);
- санацію порожнини рота (лікування карієсу, видалення інфікованих тканин, профілактика гінгівіту та пародонтиту);
- професійну гігієну та підготовку м’яких тканин.
Після отримання повної клінічної картини лікар визначає оптимальну методику нарощування кістки, розраховує необхідний обсяг остеопластики та підбирає відповідний тип трансплантату.
Наступним етапом є безпосереднє хірургічне втручання, під час якого відновлюють кісткову структуру альвеолярного гребеня. Спершу пацієнтові вводять місцеву анестезію або проводять седацію. Після цього лікар виконує розріз м’яких тканин, формує доступ до кістки та готує операційне поле.
Далі у підготовлену ділянку вводять трансплантат або кістковозамінний матеріал, а поверх нього встановлюють барʼєрну мембрану, яка запобігає проростанню мʼяких тканин у зону кісткової реконструкції. Завершальним кроком є ушивання операційної ділянки.
В більшості клінічних випадках остеопластику можна поєднати з одномоментним встановленням імпланта. Рідше кісткову пластику виконують окремо, даючи тканинам час на відновлення.
Загоєння та відновлення після нарощування
Після остеопластики розпочинається реабілітаційний період, протягом якого відбувається остеоінтеграція кісткової тканини. Швидкість цього процесу залежить від обраної методики, індивідуальної регенеративної здатності організму та дотримання пацієнтом рекомендацій лікаря.
У середньому період остеоінтеграції триває 4–9 місяців. За цей час кістковий матеріал поступово заміщується власною кістковою тканиною пацієнта, відновлюється кровопостачання та формується нова міцна структура. У разі використання кісткового блоку процес може бути довшим, тоді як при GBR або закритому синус-ліфтингу відновлення зазвичай відбувається швидше.
Щоб процес регенерації проходив правильно, швидко та без ускладнень, важливо:
- приймати антибактеріальні та протизапальні препарати, призначені лікарем;
- уникати фізичних навантажень та травмування операційної ділянки;
- дотримуватися делікатної гігієни ротової порожнини;
- утримуватися від вживання твердої, гарячої та надто холодної їжі;
- не курити та не вживати алкоголь;
- регулярно приходити на огляди для контролю регенерації тканин.
У перші дні після операції можливі помірний біль, набряк і відчуття дискомфорту. Це нормальна реакція організму на хірургічне втручання. Самопочуття має поступово покращуватися протягом 7–14 днів, що свідчитиме про правильний перебіг відновлення. Якщо ж біль не зменшується або, навпаки, посилюється, з’являється виражений набряк, неприємний запах із рота чи гнійні виділення з рани, варто негайно звернутися до лікаря. Подібні симптоми можуть вказувати на розвиток інфекції, і своєчасне втручання дозволить уникнути ускладнень.
Чи можна «природно» зміцнити кістку без операції
Багатьох пацієнтів цікавить, чи можна відновити кісткову тканину зубів природним шляхом. На жаль, за умов вираженого дефіциту збільшити її об’єм консервативними методами неможливо. У таких клінічних ситуаціях єдиним ефективним способом відновлення є остеопластика. Саме тому одразу після видалення або втрати зуба варто планувати імплантацію. У цьому випадку імплант передає кістці фізіологічне навантаження, що дозволяє зберегти її структуру і запобігти атрофії.
Якщо ж резорбція вже відбулася і для встановлення імпланта необхідно проводити остеопластику, не варто хвилюватися. За умови дотримання правильного клінічного протоколу та використання якісних матеріалів ця процедура є абсолютно безпечною.
У Центрі Ізраїльської стоматології (ЦІС) кісткова аугментація виконується досвідченими лікарями відповідно до міжнародних хірургічних стандартів. У роботі застосовуються сертифіковані остеоматеріали, а також сучасні мембранні системи для керованої регенерації. Лікування в нашій клініці планується індивідуально. Перед втручанням лікар оцінює анатомічні особливості пацієнта, ступінь резорбції та об’єм необхідної пластики. Такий підхід дозволяє точно розрахувати обсяг відновлення, обрати оптимальну техніку та сформувати міцну основу для майбутнього протезування.
Джерела
- Doonquah L, Holmes PJ, Ranganathan LK, Robertson H. Bone Grafting for Implant Surgery. Oral Maxillofac Surg Clin North Am. 2021 May;33(2):211-229. doi: 10.1016/j.coms.2021.01.006. Epub 2021 Mar 6. PMID: 33750652.
- Chatelet M, Afota F, Savoldelli C. Review of bone graft and implant survival rate : A comparison between autogenous bone block versus guided bone regeneration. J Stomatol Oral Maxillofac Surg. 2022 Apr;123(2):222-227. doi: 10.1016/j.jormas.2021.04.009. Epub 2021 Apr 27. PMID: 33930599.
- Rissolo AR, Bennett J. Bone grafting and its essential role in implant dentistry. Dent Clin North Am. 1998 Jan;42(1):91-116. PMID: 9421672.
Лікар, стоматолог-ортопед, фахівець з естетичної стоматології
Лікар-спеціаліст за фахом “Ортопедична Стоматологія”
Лікар, стоматолог-ортопед, фахівець з естетичної стоматології
Лікар стоматолог терапевт, фахівець з естетичної реставрації
Лікар стоматолог-ортодонт
Лікар-стоматолог терапевт, ендодонтист, дитячий лікар
Лікар-стоматолог, ортопед, фахівець в естетичній стоматології
