Остеопороз – це захворювання, під час якого порушується обмін речовин у кісткових тканинах. Процеси розпаду (катаболізму) починають переважати над утворенням кісткової тканини. У результаті кістка стає менш міцною і крихкою, що підвищує ймовірність переломів.

В імплантології проблема під час остеопорозу є надзвичайно актуальною, оскільки приживлення імпланта (остеоінтеграція) безпосередньо залежить від стану щелепної кістки.

Остеопороз щелепи (як і в інших елементів опорно-рухового апарата) є прогресуючим захворюванням1. Примітно, що ця патологія не тільки призводить до крихкості кістки, але й інших ускладнень. Наприклад, це прискорене утворення нальоту в порожнині рота, що збільшує ризик розвитку інфекційно-запальних захворювань. Дефіцит кальцію провокує остеопороз зубів з їх руйнуванням та випаданням (адентія).

Симптоматика цієї патології розвивається повільно. Зазвичай, перші симптоми починають непокоїти після 40 років. Особливо це стосується жінок під час менопаузи. Гормональні зміни в жіночому організмі в цей період сприяють прискореному виведенню кальцію, через що в кістках починають переважати процеси резорбції. Іншими словами, через брак кальцію мінерал мобілізується з кісток, де він міститься у великих кількостях. 

Насамперед пацієнтам із таким діагнозом варто звернути увагу на систему харчування. Справа в тому, що існує список продуктів, які сприяють вимиванню кальцію з організму. Їх потрібно обмежити чи повністю виключити. 

Відразу зазначимо, що імплантація зубів під час остеопорозу можлива3. Хвороба є прямим протипоказанням для встановлення імплантів. Основна вимога для того, щоб дати зелене світло імплантації, — задовільний стан щелепної кістки. Якщо після ретельної діагностики це підтвердиться, пацієнтові дозволяється ставити імпланти.

Під час остеопорозу немає прямих протипоказань як двоетапної, так і одноетапної імплантації. Тому лікарі надають перевагу останній (за можливості). Протоколи базальної імплантації, а також методів All-on-4 та All-on-6 дають змогу встановити імпланти під кутом та забезпечити більше охоплення кісткової тканини.

Крім того, під час остеопорозу імпланти бажано глибше встановлювати — в зону, де резорбція кістки мінімальна.

Імплантація зубів під час остеопорозу майже нічим не відрізняється від такої як у здорових людей. Перед процедурою слід пройти низку підготовчих заходів, а саме:

• огляд ротової порожнини;

• Комп’ютерна томографія;

• консультації з лікарем (щодо інших захворювань та можливості проведення стоматологічних втручань);

• професійне гігієнічне чищення ротової порожнини;

• лікування стоматологічних захворювань (за потреби);

• добір протоколу імплантації.

Деяким пацієнтам попередньо проводять синус-ліфтинг – нарощування кісткової тканини.

Після проведення підготовчих процедур проводиться безпосередньо імплантація. Розглянемо основні її етапи та особливості.

Особливості процедури

Все починається зі знеболювання, щоб пацієнт не відчував болю та дискомфорту. Потім у кістковій тканині робиться прокол, куди лікар загвинчує імплант.

Через 2-3 дні після процедури лікар встановлює тимчасову коронку. Потім відбувається багатомісячний період приживлення імпланта до кістки (остеоінтеграція). Зазвичай це триває від 2 до 6 місяців, але під час остеопорозу може тривати 6-12 місяців. Після цього терміну (коли лікар переконається, що остеоінтеграція пройшла успішно) встановлюється постійна коронка.

Прогнози приживлення

Під час остеопорозу імпланти приживаються гірше. На це потрібно більше часу. З цих міркувань і віддають перевагу одноетапній або базальній імплантації, яка має високий відсоток приживлюваності.

Основний недолік — ризик погіршення остеопорозу з віком. Тому перед імплантацією лікар ретельно зважує всі за і проти. “Традиційний” недолік імплантації — ціна (хоча, порівняно з іншими країнами, в Україні ціни є демократичними). Тому вибір пацієнтові потрібно робити, враховуючи порівняно високу вартість процедури.