Як проводиться імплантація зубів при пародонтиті та пародонтозі

Пародонтит та пародонтоз… Між цими поняттями є багато спільного. Обидва ці захворювання вражають ясна. Це призводить до розхитування зуба та його випадання. Багато хто плутає ці терміни, хоча між ними є різниця. У таблиці 1 ми зібрали відмінні риси цих стоматологічних захворювань.

Таблиця 1. Відмінності пародонтозу від пародонтиту

Незважаючи на те, що пародонтоз вважається більш важким захворюванням, ніж пародонтит, обидві ці патології несуть небезпеку не тільки для здоров’я ротової порожнини, але й для загального здоров’я пацієнта. Ось неповний список патологічних змін, що спостерігаються при цих захворюваннях:

• запалення тканин навколо зуба (зв’язувальний апарат), зокрема кістки;

• поява ясенних кишень — щілини між яснами та зубом (це призводить до розхитування зуба, а також потрапляння туди хвороботворних бактерій та посилення запального процесу);

• атрофія ясен, що призводить до оголення коріння зубів;

• поява зубних відкладень;

• розвитку періодонтиту – запалення тканин навколо зубного кореня;

• поява кіст і гранульом у ділянці уражених зубів;

• рухливість зубів, що призводить до їхньої втрати;

• естетичні дефекти.

Імплантація зубів при пародонтиті або пародонтозі не просто можлива, але й краща протезування. Але водночас ці хвороби ясен заважають успішній імплантації, через що лікарям доводиться проводити об’ємну підготовчу роботу. 

Довгий час у світовій стоматології імпланти при пародонтиті та пародонтозі були протипоказані. Пов’язано це було з описаними вище проблемами, які несли з собою ці захворювання1. Проте кропітка робота вчених та медиків дала змогу створити принципово нові методики імплантування. Також з’явилися нові матеріали та технології для імплантації.

Сьогодні пацієнти з пародонтитом та пародонтозом можуть сподіватися і на імплантацію (замість єдиного можливого знімного протезування). При цьому варто підкреслити, що далеко не всі методики імплантації зубів підходять для таких пацієнтів. Наприклад, класична імплантація у такому разі протипоказана.

Чому класична імплантація при пародонтозі та пародонтиті небажана?

Для проведення класичної імплантації дуже важлива наявність достатнього обсягу щелепної кістки. Від цього безпосередньо залежить якість процедури та довговічність служби штучного коріння. У разі з пародонтитом та пародонтозом кістка починає руйнуватися. Зуби, що хитаються зрештою випадають і згодом це призводить до атрофії кісткової тканини та появи ділянок остеопорозу. Іншими словами, такий пацієнт просто не має здорових ділянок щелепної кістки, куди можна було б вживити імпланти.

Відомо, що під час браку обсягу щелепної кістки проводиться її нарощування. Однак на тлі пародонтиту чи пародонтозу цей процес протікає дуже повільно. Немає жодних гарантій того, що після такої процедури імплантація буде можливою. Враховуючи вищевикладені обставини, імплантологи при захворюваннях пародонта вдаються до інших методів імплантації, які дають змогу досягти бажаного результату.

Некроз щелепи – серйозне ускладнення, яке може виникнути при прийомі бісфосфонатів, особливо у поєднанні із стоматологічними процедурами. Для отримання інформації про ризики та запобіжні заходи перейдіть за посиланням на статтю про некроз щелепи при прийомі бісфосфонатів.

За останні десятиліття з’явилося кілька варіантів імплантації, які можна застосовувати і при захворюваннях пародонта. До вашої уваги пропонуємо 3 найчастіші варіанти, що використовуються при пародонтиті та пародонтозі.

Не всі імпланти придатні для використання при захворюваннях пародонта. Вироби повинні відповідати таким вимогам2:

• імпланти повинні мати високу стабільність;

• покриття імплантів має забезпечувати їхню інтеграцію з кістковими тканинами;

• на поверхні імплантів не повинні накопичуватися мікроби.

В Україні такі імпланти доступні. Наприклад, у клініці ЦІС використовують вироби від провідних світових виробників. Для пацієнтів з пародонтитом підійдуть імпланти Straumann або Nobel Biocare.

Це найважливіший етап у імплантації, особливо на тлі захворювань пародонт. Насамперед проводиться глибоке чищення ротової порожнини, видалення нальоту та зубного каменю. Передімплантаційні лікувальні процедури при пародонтиті та пародонтозі дещо відрізняються.

Оскільки пародонтит – це інфекційно-запальне захворювання, то пацієнтові призначають антибактеріальне лікування (прийом антибіотиків), а також протизапальні препарати та полоскання ротової порожнини антисептиками. Запущені випадки пародонтиту потребують хірургічної корекції.

При пародонтозі важливо зібрати докладний анамнез, оскільки хвороба часто розвивається на тлі цукрового діабету, серцевих захворювань і легень. Важливо переконатися, що перелічені вище захворювання перебувають під контролем (нормальний рівень цукру, тиску і т.д.). Пацієнтові призначають процедури зміцнення ясен та покращення мікроциркуляції крові в м’яких тканинах. Зокрема це масаж ясен, фізіопроцедури, а також прийом вітамінно-мінеральних комплексів для поліпшення трофічних процесів.

Коли всі підготовчі процедури пройдені, і лікар переконався у тому, що пацієнт готовий до імплантації, то переходять безпосередньо до імплантації. Складається вона з наступних етапів:

• Видалення зубів та вживлення у щелепу імплантів.

• На імплант встановлюють абатмент – зв’язуючу ланку між імплантом та коронкою.

• Встановлення формувача ясен. Залежно від типу імплантації абатмент і формувач ясен ставлять відразу після процедури або через кілька місяців.

• Встановлення коронки (протеза). Найчастіше при хворобах пародонта коронку ставлять протягом кількох днів після встановлення імпланту. Іноді спочатку ставлять тимчасовий протез, а постійний через кілька місяців.

Особливості процедури

До особливостей імплантації при пародонтиті або пародонтозі можна віднести:

• видалення рухомих зубів, що дає змогу зберегти здорові;

• хороша стабілізація виробу відразу після вживлення;

• операція можлива навіть за значної атрофії кістки;

• зазвичай протез встановлюють протягом декількох днів після процедури.

Прогнози приготування

При захворюваннях пародонта ймовірність відторгнення імпланту вища. Однак дотримання правил дає змогу знизити ризики до мінімуму (практично, як і у здорових пацієнтів).