Флюороз зубів

Флюороз — захворювання, спричинене надлишком фтору в організмі. Часто ми стикаємося з такою проблемою, як нестача фтору в зубах. Для розв’язання цієї проблеми розроблено фторвмісні препарати, і навіть зубні пасти. Однак і надмірна кількість цього мінералу теж призводить до патології.

Надлишок фтору призводить до розм’якшення зубної емалі. На ній з’являються крейдоподібні плями, що свідчить про витончення емалі. Якщо хворобу не лікувати, то руйнування зуба продовжиться, аж до повного руйнування.

Фтор — елемент, який надходить в організм із водою та їжею. Цей мінерал життєво необхідний для підтримки здоров’я, зокрема, для формування кісткової системи, де він присутній у вигляді фторапатиту.

Брак, так само як і надлишок фтору призводить до серйозних порушень. В останньому випадку це розвиток флюорозу кісток і зубів.

Нерідко ця патологія трапляється в дітей, але зачіпає вона тільки постійні зуби. Флюорозу молочних зубів не буває, оскільки їхні зачатки формуються ще внутрішньоутробно. А в дітей, які проживають у регіонах із підвищеним вмістом фтору в питній воді, можуть уражатися зачатки корінних зубів.

Згідно з прийнятою класифікацією, виділяють кілька видів і форм патології, залежно від різних чинників:

• Ендемічний флюороз. Розвивається при вживанні питної води та їжі, збагачених фтором.
• Медикаментозний флюороз. Викликаний прийомом фторовмісних препаратів. У цьому разі уважніше ставтеся до вибору вітамінно-мінеральних комплексів. Багато хто приймає такі препарати без призначення лікаря, чим може нашкодити собі.
• Професійний флюороз. Виникає під час постійної роботи з фторвмісними матеріалами. Найчастіше це співробітники алюмінієвої промисловості.

Існує кілька форм флюорозу, кожна з яких має свої особливості.

Плямистий

Проявляється у вигляді множинних білих плям, розташованих по всій поверхні зуба. Емаль у цих місцях залишається гладкою і блискучою. При прогресуванні плями можуть збільшуватися в розмірах і зливатися, утворюючи великі уражені ділянки.

Штриховий

Характеризується появою тонких невеликих смужок на поверхні емалі, найчастіше на передніх зубах верхньої щелепи. Вони можуть бути слабко виражені й помітні тільки при ретельному огляді або після висушування зуба. Згодом окремі штрихи можуть зливатися, утворюючи більші плями.

Мелоподібно-крапчастий

Для цієї форми характерна поява пігментованих плям різної величини та форми. Емаль набуває матового відтінку, на її поверхні можуть з’являтися дрібні дефекти глибиною до 0,2 мм. Також спостерігається підвищене стирання емалі, що призводить до оголення підлеглого дентину.

Ерозивний

Відрізняється наявністю ерозій — ділянок, де емаль повністю відсутня, оголюючи дентин. Ці дефекти можуть супроводжуватися зміною кольору зуба, появою жовтуватих або коричневих ділянок. Ерозивна форма істотно знижує міцність зубного ряду і підвищує ризик розвитку карієсу.

Деструктивний

Найважча форма флюорозу, за якої відбувається значне руйнування коронкової частини зуба. Емаль і дентин сильно пошкоджені, що призводить до зміни форми зуба, його крихкості та підвищеної стертості. Без своєчасного лікування можливе повне руйнування зубної коронки.

Симптоматика захворювання залежить від ступеня тяжкості та форми. Найбільш ранні прояви — це невелика пігментація у вигляді плям, штрихів або точок. Через деструктивні зміни емаль стає шорсткою.

Під час прогресування захворювання площа пігментації збільшується. Відбувається подальше руйнування зубної емалі, яка стає тьмяною і матовою.

У людини можуть бути такі скарги:

• гіперестезія — підвищена чутливість зубів на термічні, хімічні або фізичні подразники;
• естетичний дефект (погіршення зовнішнього вигляду зубів);
• підвищена стертість зубів;
• крихкість зубів, схильність до сколів і тріщин;
• карієс.

Діагностика флюорозу не викликає труднощів у лікаря. Хворобу можна запідозрити під час зовнішнього огляду зубів, через характерні прояви.

При цьому в деяких випадках хворобу можна сплутати з карієсом. У такому разі необхідна диференціальна діагностика. Зокрема, методика мікрорентгенографії дає змогу виявити в зубах зони з низькою і високою мінералізацією, що вказує на флюороз.

Тактика лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання. Якщо звернутися до лікаря на початковому етапі розвитку хвороби, то прогноз найсприятливіший. Методи лікування включають:

1. Професійне відбілювання зубів. Застосовується на ранніх стадіях флюорозу для усунення пігментованих плям і відновлення естетичного вигляду зубів.
2. Ремінералізація емалі. Процедура спрямована на насичення емалі необхідними мінералами, такими як кальцій і фосфор, для зміцнення її структури та підвищення стійкості до зовнішніх впливів. Ремінералізація може проводитися з використанням аплікацій, електрофорезу або ультрафонофорезу.
3. Мікроабразія емалі. Метод полягає в щадному зішліфовуванні поверхневого шару емалі з подальшим нанесенням ремінералізуючих складів. Ця процедура дає змогу видалити поверхневі дефекти та поліпшити зовнішній вигляд зубів.
4. Встановлення вінірів або люмінірів. У разі виражених змін кольору і структури емалі рекомендується встановлення тонких керамічних накладок, які повністю покривають передню поверхню зуба, приховуючи дефекти та відновлюючи естетичний вигляд.
5. Протезування коронками. У випадках значного руйнування зуба застосовується встановлення коронок, які відновлюють форму, функцію і зовнішній вигляд ураженого зуба.

Вибір методу лікування визначається стоматологом клініки ЦІС після діагностики та оцінки стану зубів пацієнта. Раннє звернення до фахівця підвищує ефективність лікування і дає змогу зберегти здоров’я зубів на довгі роки.

Набагато ефективніше — не допустити розвитку патології. Для цього рекомендуємо дотримуватися таких правил:

• контролюйте рівень фтору в питній воді, їжі, на робочому місці та в повітрі;
• у разі проживання в регіонах із підвищеним рівнем фтору доцільний додатковий прийом вітаміну C, D, а також препаратів кальцію;
• при народженні дитини рекомендується якомога довше годувати її грудним молоком;
• вживайте більше свіжих овочів і фруктів;
• у разі проживання в регіонах із підвищеним рівнем фтору в ґрунті або водоймах, рекомендується обмежувати споживання продуктів із високою концентрацією мінералу (це риба, горіхи, морська капуста і шпинат).